9 вересни о 18.00 в Музеї відкривається перша повномасштабна ретроспективна виставка творів Наталки Борисенко (текстиль) і Миколи Білика (скульптура). 

В експозиції представлено понад 100 творів відомих українських митців.

Гобелен, вишивка, розпис по тканині, текстильні композиції Наталки Борисенко і пластичні скульптури у червоному дереві, металі, камені Миколи Білика вже давно відомі в Україні, вони мають своїх шанувальників, адже ця подружня пара понад тридцять років є лідерами в українському мистецькому просторі.

За словами заслуженого діяча мистецтв України Зої Чегусової, «природний, підсвідомий жіночий початок у текстилі Борисенко і логоцентричне, раціональне чоловіче у скульптурі Білика у всьому багатоманітті розкриваються в експозиції виставки цього подружнього тандему. Обидва майстри у своїй творчості зуміли поєднати вірність принципам львівської мистецької школи з умінням розвиватись і через сміливі образно-пластичні експерименти прямувати далі».

Ірина Міщенко, кандидат мистецтвознавства: «в скульптурі Миколи Білика не зустрінеш трагічних нот. Так, виконаний у червоному дереві «Поцілунок» нагадує піраміду, яка є не уособленням вічного спокою, а, навпаки, стверджує нескінченість мінливого життя. Це характерно для усіх робіт митця».

А от творчість Наталії Борисенко в новаторському текстилі України «новітнього часу» посідає чи не центральне місце, тому, на думку Зої Чегусової, виставка в Музеї цікава ще й експериментальними роботами в авторському текстилі останніх років, де Наталя використовує такі нетрадиційні матеріали для цього виду мистецтва, як синтапон, сітка, пташине перо, зубочистки та інші.

Виставка «Обійми» триватиме у Музеї до 2 жовтня.

Складна діалектика душевних переживань Жінки та Чоловіка, поліфонія їхніх любовних почуттів талановито переплавлені в «текстилі емоцій» з чарами жіночого ліризму Наталії та в метафоричній асоціативній скульптурній пластиці Миколи. Своїми мистецькими обіймами вони зачаровують і огортають глядачів, оволодіваючи емоціями, захоплюючи відчуттям безмежної ніжності, спокою, затишку (а це домінантна тональність в експозиції), дивуючи внутрішньою свободою творів, які гармонізують увесь простір навколо себе. Зоя Чегусова