Мистецтво заради життя. До дня святого Миколая у Музеї сучасного мистецтва відбувся доброчинний аукціон.
На продаж виставили зо два десятки малюнків. Їхні автори – дітки хворі на рак.
Усі вони пацієнти онкогематологічного відділення Охмадиту. Своєю творчістю діти збирали кошти на реагенти. Без них діагностика лейкозу та підбір донорів кісткового мозку неможливі.
Досі у цьому музеї з’являлися роботи лише іменитих художників. Автори цих малюнків – звичайні діти. Щоправда з діагнозом – рак. Ініціатором проекту стали музейники, але галасу навколо події не здіймали, зірок не зарпошували. Кажуть, прийшли справді небайдужі. Хоча їх виявилося менше ніж очікували.
Мар’яна Мусій, координатор проекту: “Не обов’язково мати якісь надзвичайні маєтки, статки, щоб мати змогу якимось чином долучитися до цієї справи і дати цим дітям шанс на життя, а те що немає феєрверку гламурного, це зайве в цій ситуації”.
А поки в Музеї розпочинаються торги, в Охмадиті хвилюються автори. Владик найменший із художників. Йому півтора рочки. Діагноз – лейкоз. Сьогодні малювати Владик не хоче, тільки розкидати олівці. А от коли писав картину для аукціону, каже мама, старався як міг.
Наталя, мама: “По різному малював руками олівцями, фломастерами кісточками, всім чим міг тим і малював”.
Наталочці – сім і в неї теж лейкоз. Для аукціону намалювала аж дві картини. Улюблений персонаж дівчинки – принцеса. Мріє нею стати в майбутньому. Хоча нині найбільше хоче додому, до друзів. Перераховує всіх.
Наталка, художниця: “В мене на вулиці є зі мною напевно дев’ять, а у класі всього нас разом 19, але було 20”.
Людмилка – найстарша з художників. Їй 15 і та ж недуга. Більше ніж малювати Люда любить битися. Вона – каратистка, бронзова чемпіонка світу. Мріє перемогти на олімпіаді, стати бодігардом або ж археологом. Каже, часу на хворобу немає.
Людмила, художниця: “Я як узнала, що в мене рак, ну я на це не дуже звернула увагу, ну подумаєш рак, зараз все лікується, я хочу стати чемпіоном світу, прославити своє село, за те що люди мене підтримували і зараз підтримують, звонять”.
А поки у відділенні мріють, у Музеї тривають торги. Малюнки розходяться швидко. Середня ціна – 1000 гривень. Найдорожча робота – 5 тисяч. Олена купила аж два малюнки. Вона неодноразово була в онковідділенні. Тому над тим – йти чи не йти на аукціон навіть не замислювалася.
Олена, учасниця аукціону: “Я думаю, что людям, которые ездят на машинах стоимостью 200 тысяч долларов, носят часы стоимостью 50 тысяч евро, им туда время от времени надо приходить, планета на которой они живут – это эта планета”.
Торги завершилися. Роботи продані. Зібрали 25 тисяч гривень. Цієї суми замало, кажуть організатори. Лікування онкозахворювань в Україні держава фінансує лише на 38 відсотків. Тож тут уже готують наступну доброчинну акцію.
