Акварель, мабуть, найменш піддається вербальному аналізу. Ця техніка настрою, тонких асоціацій, ледь вловимих оком і, врешті-решт, душею, нюансів. Поету про акварель писати легше, аніж мистецтвознавцю, адже поезія і акварель в
Іван Красний
Іван Миколайович Красний незрівняний майстер акварелі, чиї твори не припиняють тішити око та зігрівати душу. Вони неймовірно витончені та ліричні за характером. Художник бездоганно володіє усіма тонкощами цієї важкої техніки,
«Під абажуром»
7.09.2017—8.10.2017 МСМУ презентує у своїх залах творчий доробок родини Рапопорт-Файнерман-Агамян. Поряд із відомими полотнами будуть представлені роботи, що експонуються вперше. Не тільки нові роботи, а й новий погляд на взаємодію
«Цвіт сакури»
Вони всі закінчили одну альма-матер: колись це був інститут прикладного та декоративного мистецтва – тепер Львівська Академія мистецтв. П’ятеро випускників представляють одну родину – однієї сім’ї два покоління. Батько – Іван
«БІЛИЙ АЛЬБОМ». Скарби колекції з музейної збірки
Галина Скляренко, кандидат мистецтвознавства Колекція Музею сучасного мистецтва України в Києві – явище показове і унікальне. Розпочата з приватної збірки, вона поступово, протягом років крок за кроком розширювала своє змістове
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
В.А. Чепелик У Національній Спілці художників України є багато творчих родин, але серед них є унікальні – це творчі династії, у яких із покоління в покоління на генетичному рівні
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
А.В. Чебикін Знати цю родину, дружити з нею, спілкуватися, співпереживати – і це протягом багатьох років, стало частиною мого і моєї родини життя. Тому я маю право, і обов’язок сказати
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
Дмитро Корсунь. «Артистична династія» Галина Зоря Галина Зоря – класик вітчизняного мистецтва живопису, викладач художньої школи, педагог. Вона прожила велике і значне життя в мистецтві, виховала і вивчила майстерності, крім
Історія одного малюнку з колекції Музею. До 75 річниці «Бабиного Яру»
Олена Агамян. «Можна я тебе намалюю?» (Зінаїда Волковинська, спогади художниці) Узимку 2004 року я зустрілася у лікарні із Зінаїдою Волковинською. Пам’ятала її з дитинства, як сусідку батьків по майстерні у
Владимир Канаш. ЭРНЕСТ КОТКОВ, КОТОРЫЙ НЕ ДАЕТ СЕБЕ ЗАСОХНУТЬ
Я знакомился с ним дважды. Первый раз – в середине шестидесятых, когда термин «шестидесятники», к счастью, не был еще изобретен, но уж кто-кто, а Эрик, несомненно, принадлежал к их числу.
