Вони всі закінчили одну альма-матер: колись це був інститут прикладного та декоративного мистецтва – тепер Львівська Академія мистецтв. П’ятеро випускників представляють одну родину – однієї сім’ї два покоління.

Батько – Іван Дідик – викладач Коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатського художнього інституту,  член Національної Спілки художників України. У його доробку твори виконані в різних техніках: олійний, акриловий живопис, малярство на склі, акварель, тощо.

Митець – учасник багатьох пленерів, групових та персональних виставок як в Україні, так і за кордоном (Німеччина, Словаччина, Франція, Угорщина та ін.).

Його вважають майстером пастелі. Сам не усвідомлюючи, він повернув моду на пастель і отримав багато послідовників. Улюблену техніку Іван Дідик довів до вишуканої досконалості, створивши свою оригінальну візуальну мову з характерним штрихом. Колірна гармонія чистих кольорів підкреслює індивідуальність мистецького методу. Закоханий у рідний край та його культурну спадщину, автор віртуозно передає мерехтливі образи природи, ліричні куточки затишних вуличок, натюрморти. Узагальнені форми випромінюють внутрішню енергію, яка йде з середини зображення. А позитивна медитативна енергетика притаманна всій його творчості.

Мати – Надія Дідик – завідувач відділення дизайну, викладач-методист Коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатського художнього інституту, член Національної Спілки художників України. Автор альбому-посібника «Основи композиції». Батьківська родина Надії сформувала  творчу особистість: мама – Ірина Боднар – майстер народної творчості, вишивальниця, рідний брат – Ігор Боднар – український графік, професор Львівської Національної Академії мистецтв. Вони розвили художній смак і спрямували у житті.

В своїй творчості художниця схиляється до естетики модернізму. Чудово володіючи технікою акрилового та олійного живопису, смілово оперує контрастною колористикою, що надає роботам дзвінкого звучання. Натюрморти Надії Дідик часто перегукуються з європейськими зразками мистецького досвіду початку ХХ століття.

Наталя Мирончук (Дідик). Закінчила відділення кераміки Ужгородського коледжу ім.А.Ерделі та Львівську Академію мистецтв. Із 2008 – викладач ЗХІ. Член молодіжного відділення Спілки художників України, член Спілки дизайнерів України. А з 1996 – учасник міжнародних, всеукраїнських виставок та пленерів. Ми бачили її роботи нещодавно в когорті закарпатських художниць. Вони захоплюють своєю поетичною гармонією та тонким жіночим ліризмом. Надзвичайно вишукані!

Іванка Войтович (Дідик) теж закінчила ужгородський коледж ім.А.Ерделі та Львівську Академію мистецтв. А після закінчення навчання лишилася у Львові. Виставкову діяльність розпочала з 1994 року та активно приймає участь в  пленерах, як в Україні, так і за її межами (Угорщина, Іспанія, Польща, Словаччина). З 2000 року – вона ще й автор та куратор багатьох мистецьких проектів.

Твори Іванки відрізняються екстравагантністю та індивідуальною манерою. Натюрморт, як основний жанр творчості, захоплює своєю метафізичністю, що межує з прихованим еротизмом та спробою проникнути через предмет у людську підсвідомість. Позитивний погляд, що присутній творчості Іванки, надає її творам особливої інтер’єрності, елегантності та абсолютної авторської впізнаваності.

 Олександр Войтович. Народився у Львові. Закінчив Львівський коледж мистецтв ім. І.Труша та Львівську Академію мистецтв. З цього часу активний учасник різноманітних митецьких акцій, як уЛьвові так і за його межами. Багатовікова історія рідного міста з великою мистецькою традицією мала вплив на формування його естетичних поглядів. Художника цікавить людина, він вдивляється в жіночі обличчя, що заплюють своєю невловимістю – тонкі, манкі, іноді провокуючі. А це так по-львівські – закохуватися у образ, наділяти зображуваних особистим флером незабутнього і спокусою прихованого бажання, додаючи власний наголос на важливому…

Виставки з проекту «Сімейні цінності – Родинні зв’язки» завжди акцентують увагу, як на стосунках об’єднуючих, родинних, що мають чуттєву основу теплих відносин, так і на те чи впливають вони на формування індивідуальних, власних мистецьких поглядів, і чим збагачують, якщо не тільки не суперечать, але додають яскравішого творчого звучання кожному з членів родини. Ця об’ємність звучання огортає глядача багатогранністю та духовною єдністю.

Так сталося, що родина Дідиків географічно поєднала два сусідніх регіона України: західний Галицький Львів та Закарпатський Ужгород, кожен з яких, славний своїм унікальним проявом традицій, що проросли в сьогодення.

Збагачені знанням світового мистецького досвіду, сучасні митці органічно увібрали необхідний досвід у свою творчість.

Виставка «Цвіт Сакури» спрямовуючи погляд наших сучасників на навколишній світ підводить до думки, що насолоджуватися, віддаватися милуванню життю треба зараз, радіти весні необхідно вже, знаходити образи поручз собою, шукати позитив щоденно, адже цвіт сакури  –  Свято Весни! Східні традиції мудрі – свято, що швидко минає,  пропустити його неможливо: воно – диво неповторності. Споглядання розквіту життя підживлює спрагу до творення, до творчості, та насичує естетичним піднесенням, адже автор  творіння  дива –  сам Творець!..

«Цвіт Сакури» запрошує у зали!

Алєксєєва Ірина, мистецтвознавець МСМУ