«Вы думаете, все так просто?
Да, все просто. Но совсем не так…»
А.Ейнштейн
Здається, не можна обрати іншу професію, коли зростаєш у мистецькій родині, в оточенні непересічних творчих особистостей, а домівкою твого дитинства є художній заклад. До того ж природне обдарування і неабиякий хист до мистецтва остаточно вирішили подальшу долю . Отримавши фахову освіту в alma mater – Київському художньому інституті – Тетяна Красна назавжди відчула живопис, як всепоглинаючу стихію, як стан душі. Відтоді своє природне гармонійне відчуття світу, наслідуване від батьків, вона переплавляє на живописну пластичну метафору, нову художню і надзвичайно позитивну реальність.
В її роботах живо відгукнулися мистецькі імпульси попередніх поколінь – висока культура кольоропису Р. Фалька, у якого вчилася мати Красної, ліричне забарвлення у відтворенні дійсності Є.Волобуєва, колеги і близького приятеля родини, зосередженість і творчу дисциплінованість батька, професора І.Красного. Сьогодні, сама перетворившись на яскраву творчу особистість, вона уособлює потужну вітчизняну мистецьку школу і передає майстерність своїм дочкам – наступній генерації творчої династії Красних; а її творчий доробок, добре знаний в Україні та за її межами, є невід’ємною складовою сучасного культурного ландшафту.
До своєї книги Пам’яті і Совісті (як влучно визначав сутність мистецтва Ю.Лотман) Красна, безумовно, долучає майстрів Паризької школи, радянських так званих тихих художників 1930-х років і вітчизняних митців повоєнного часу, хто завжди сповідував високу художню майстерність та ідеали свободної творчості.
Її світ і досі залишається гармонійним і врівноваженим. Своєрідний погляд зумовлює не відображення дійсності, а моделювання образів, випромінюючих доброзичливість і людяність, сповнених зачарованості і естетичної вишуканості.
Постійний учасник багатьох українських і міжнародних пленерів Тетяна розпочинала свій творчий шлях як майстер композиційної побудови, картини. В її доробку є також портрети, натюрморти. Останнім часом, залучена до активного пленерного пошуку, вона разом із чоловіком, талановитим художником О.Ольховим, поширює й урізноманітнює й без того насичену географію пленерів: Крим і Карпати, Чернігівщина й Вінниччина, Польща і Китай. Дивовижно, але художник Красна не розчинилася в яскравій творчій манері свого чоловіка, а зберегла свій пластичний код, особисту творчу індивідуальність.
Впродовж більш як тридцяти років творчої діяльності її духовні орієнтири незмінні. Майстриня залишається вірною життєстверджуючому позитивному світогляду і сприймає мову мистецтва як гідну цінність.
Творчості Тетяни притаманно вдале поєднання поезії та прози; відвертість і захопленість дитячого подиву з мудрістю, врівноваженістю досвідченого фахівця, надзвичайно чуттєвого до колірної складової. Суттєвою особливістю пластичної побудови творів Красної є вишуканість й різноманітність кольорового вирішення, відсутність будь-яких штампів та естетичних стереотипів.
Тетяна Красна уособлює потужний корпус митців, для яких усталена форма станкової картини є найбільш привабливою, а розуміння живопису побудовано на відповідальному ставленні до його фахових особливостей і, насамперед, до самого процесу творчості. Зберігаючи відданість живопису, як «святому ремеслу», кожною роботою вона підтверджує диво перетворення звичайної фарбової субстанції на високохудожній витвір мистецтва. Завжди працюючи у річищі фігуративного живопису, мисткиня у кожній роботі знаходить нові засоби пластичної мови, доводить невичерпні можливості колірного вирішення. Умовні, спрощені елементи буденного середовища оточуючих реалій в її полотнах слугують за розпізнавальні знаки, виконують роль провідників, відсилають у світ нової переконливої художньої реальності. Начебто примітивна ескізна форма обертається на оманливу фігуративність, проте ускладнену вишуканою структурою кольору, незвичною будовою часо-простору. Бездоганне гармонійне колористичне вирішення перетворюється на живописну метафору, життєстверджуючий гімн людяності і краси. Захоплюючись реальним оточенням, надихаючись особистим позитивним світосприйняттям художник відкриває особливий характер предметного світу, його внутрішні утаємничені зв’язки. Обраний буденними мотив кожного разу розгортається на потужну пластичну подію. Через пластичну метафору, складну і вишукану систему сполучення різноманітних відтінків кольору, особисте відчуття світу перетворюється на живописне – піднесене, радісне. Ліричне, споглядальне або бадьоре, проте завжди позитивне – людяне і гармонійне. Особлива притаманна майстрині часо-просторова побудова назавжди зупиняє стрімкий перебіг життя у безсюжетні сновидіння. Збирає миттєвості у позабуденну, позачасову умовну ситуацію, що межує із символічним світобаченням, – її композиціям здебільшого притаманна площинність, узагальнююче вирішення, декоративне колористичне забарвлення. Врівноважене, гармонійне відчуття світу перетворюється на пластичну метафору, підіймаючи буденний світ до іншого регістру, осяяного іншого виміру. Це територія єднання, споріднення минувшини із сьогоденням. Порозуміння різних часів, ностальгія за душевною злагодою, мрія про моральний зв’язок поколінь. Своєрідні спогади про гармонію. Відкидаючи ілюзорно-чуттєвий спосіб відтворення натури, художниця віддає перевагу такому пластичному вирішенню, де світ буденних реалій вказує не на побут, а на буття, позбавлене усього зайвого, дріб’язкового, гомінкого і метушливого; а ознаки оточуючого середовища складаються в піднесені та надбуденні образи.
Якщо за ранньої творчості майстриня тяжіла до картини з філософським забарвленням, з характерним поєднанням елементів різних жанрів в єдину метафоричну багатофігурну композицію. Сьогодні частіше за інші улюблені жанри – портрет і натюрморт – художник звертається до пейзажу. Надзвичайно привабливим для майстрині є процес перетворення природного ландшафту на пейзаж-картину з долученням елементів побутового жанру. У відтворенні оточуючого середовища Тетяна демонструє бездоганне, віртуозне володіння різноманітними пластичними системами. Задля кожного неповторного образу вона вишукує особливу пластичну вимову. Щільна, тактильна пастозність формоутворюючих кольороплям змінюється на легку і прозору, розлого-площинну поверхню; насичений експресивний колір на пастельний, ніжно-сріблястий. Так, буденний світ завмерлих зимових сутінок звичайного селища перетворюється на вишуканий зачарований образ. А знайомий клаптик морського узбережжя – на далекий світ омріяних сновидінь.
Художник Тетяна Красна стійка до швидкоплинних ефектних моделей та мистецьких стратегій; вона завжди фокусує свій погляд на глибинних формотворчих проблемах, перебуває у постійному розвитку і пошуку власної культурної ідентичності. До якої б пластичної системи не зверталась автор – кожна робота випромінює позитивні доброзичливі емоції, наполегливо повертаючи нас до споконвічного сенсу буття. Саме різноманітне живописне моделювання надає роботам майстрині істинну художньо-етичну цінність.
Найбільш органічним для особистої творчої позиції Тетяни Красної є художнє ствердження поетичної цілісності світу – більш дієве проти дисгармонії, аніж руйнівне розчинення в ній або безсиле її заперечення. «Мистецтво нам дано, щоб не померти від істини» – наголошував Ф.Ніцше. Деструктивному, драматичному сучасному світосприйняттю Тетяна Красна протиставляє живописну метафору опоетизованої реальності, органічно співіснуючи у світі передчуття первинної гармонії і краси.
Олена Боримська
мистецтвознавець, член НСХУ