14 квітня о 18.00 у Музеї сучасного мистецтва України відкривається персональна виставка широко знаної в Україні та світі художниці Олександри ПРАХОВОЇ, яка є продовжувачкою легендарного роду Прахових.

В експозиції глядачеві буде представлено близько 30 живописних творів на полотні та папері, що були написані мисткинею протягом останніх років.

Саша Прахова – випускниця Київського художнього інституту, один з успішних в Україні майстрів книжкової ілюстрації 1970-х – 1980-х, вона відома власним авторським стилем у графіці та розробкою авторської техніки підфарбованої ілюстрації пером, творами аквареллю та гуашшю на вологому папері. Саша Прахова – відомий в Україні каліграф. Саме із закодованими текстами у полотнах, в яких відчувається певна інтрига, і які вона позиціонує саме як каліграфію, у 1993 році Прахова вирушає до Парижа на відкриття експозиції, названої її ім’ям в Музеї сучасного нонконформістського мистецтва у вигнанні у Монжероні. Саме ця виставка відкрила невиїзній «за сімейними обставинами» радянській громадянці Олександрі Праховій «вікно в Європу», і саме з того часу почалася її активна міжнародна діяльність у 1990-х – 2000-х роках: персональні та групові виставки у Франції, Угорщині, Швейцарії, США, Німеччині, Польщі, Росії та інших країнах.

За словами відомого мистецтвознавця Зої Чегусової: «Саша Прахова – яскрава й неординарна особистість, незмінно шарманна і водночас не по-жіночому мужня, талановита й цікава своїми контрастними виявами у творчості українська мисткиня початку ХХІ ст. за духом, схоже, є близькою художницям-амазонкам початку ХХ ст. – О. Екстер, Н. Гончаровій, Л. Поповій, О. Розановій, В. Степановій, Н. Удальцовій – у колі яких, переконана, її сприймали б абсолютно органічно. Адже їй притаманні та сама енергія, творча сміливість, таке саме синтетичне художнє обдаровання і серйозне безкомпромісне ставлення до своєї праці. Історія тріумфального злету української графіки останньої чверті ХХ ст. немислима без оригінальної творчості Олександри Прахової».

У 1998–2004 роках Прахова – арт-директор галереї «Університет» при Київському національному  університеті імені Тараса Шевченка, де колись викладали її уславлений прадід Адріан Прахов та її батько – учений географо-ботанік Микола Прахов. Вона здійснює понад 70 блискучих арт-проектів, талановито переконуючи, що водночас із серйозною творчістю можна плідно займатися галерейною діяльністю.

На початку 2000-х Прахова знову повертається до фігуративну. Це своєрідний «ремейк» її книжкових дитячих ілюстрацій 1970-х – 1980-х, але у форматі, адаптованому до станкової графіки і живопису з відповідними великими розмірами. У творах останнього десятиліття – акварелях, гуашах, живопису – Саша захоплюється «ностальгічними» сюжетами, пов’язаними зі спогадами про своє щасливе дитинство на Великій Житомирській,  пише натюрморти, фрукти, квіти.

Живопис Олександри Прахової останніх років – одне з найкращих виявів її закоханості у життя. За словами мисткині, вона творить свій щоденник. «Усі чекають у моїх натурних реалістичних полотнах звичних для мене підтекстів, якогось подвійного дна. Але це просто моє освідчення в любові до квітів і загалом до життя».

Як митець, Саша Прахова здобула багато нагород, її твори зберігаються в численних музейних, галерейних та приватних колекціях України, Росії, Японії, США, Німеччини, Франції та ін. країн Європи.

Виставка живопису Олександри Прахової триватиме у Музеї до 15 травня.

Статтю заслуженого діяча мистецтва Зої Чегусової про життєвий і творчий шлях Олександри Прахової читайте у нашому розділі Статті >>>

«Усі чекають у моїх натурних реалістичних полотнах звичних для мене підтекстів, якогось подвійного дна. Але це просто моє освідчення в любові до квітів і загалом до життя». Олександра Прахова