Його твори зберігаються в Національному художньому музеї України (НХМУ), Національному музеї у Львові ім.Андрея Шептицького, Львівській національній галереї мистецтв та приватних колекціях Нью-Йорка, Торонто, Едмонтону, Варшави, Львова, у музеях Москви та Петербурга.

Його творчість, що органічно входить до загальноєвропейського  процесу розвитку образотворчого мистецтва,  до 1992 р. не була  офіційно визнаною, але у своїх роботах він порушував загальнолюдську проблематику (життя і смерті, земного і потойбічного). Найкраще пояснення митця ми можемо знайти у його висловах:

«Я ніколи не займався чисто формальними пошуками. В кожну роботу вкладаю якусь ідею, підтекст, задум. А в глядача хочу викликати певні асоціації з дійсністю».

 «Ієрархія цінностей в мене була така: духовні цінності, суспільні цінності і потім мистецтво, було тою третьою вартістю, яка повинна була служити двом першим».            

«Де знайти ключ до представленого малярства? Апокрифічне Євангеліє: «Розлупаю колоду – бачу Тебе, підніму камінь і там Тебе знайду».

«Мистецтво є відображенням світоглядної позиції. Для мене мистецтво є тісно пов’язаним з моїм відношенням до Бога, з моїм баченням його у всьому, що мене оточує. Моє малярство є формою молитви, все, що оточує мене – дерево, земля, трава, людина – все є великим чудом, великим чудом якого я не можу зрозуміти, яке б повстало без такого пояснення, як існування Бога…»

«Думаю, що те, що я робив, то можна би було окреслити як спробу іти з духом часу»