Іван Миколайович Красний незрівняний майстер акварелі, чиї твори не припиняють тішити око та зігрівати душу. Вони неймовірно витончені та ліричні за характером. Художник бездоганно володіє усіма тонкощами цієї важкої техніки, віртуозно перетворюючи будь який мотив на закінчений твір сповнений життя.

Народився майстер 26 листопада 1917 року у м. Слав’янськ, Донецької обл. Його батько був червонодеревником, що безпосередньо мало свій вплив на творче спрямування хлопця. Тоді, ще з самого дитинства в нього заявилася мрія стати художником. Після школи Іван разом із товаришем їде до Києва і вступає на архітектурний факультет Київського художнього інституту. Його викладачами були такі видатні митці, як В. Кричевський, Ф. Красицький, К. Єлева, Г. Світлицький з якими згодом в нього склалися добрі дружні стосунки.

Під час війни Іван Красний, разом з художнім інститутом, що був евакуйований, потрапляє до Самарканду (Узбекистан) і вже тільки там захищає на відмінно свій диплом та починає працювати за фахом. Одним із цікавих проектів в якому брав участь молодий І. Красний було відновлення гробниці Тамерлана. Саме там, у Самарканді, він захопився аквареллю, що стала для нього справжнім сенсом життя. Але це місто не відпустило його без ще одного дарунку. Іван Миколайович знайомиться із молодою художницею С. Лившиц, яка згодом стане його дружиною. Трохи пізніше І. Красний приїжджає до Харкова, де працює архітектором, а через деякий час їде до Києва, де й залишиться назавжди. Пізніше він матиме власну майстерню, мешкання, але спочатку, оселиться у стінах художнього інституту, в якому будучи доцентом, працюватиме майже все життя. На запрошення К. Трохименка, котрий був сильно вражений досконалими роботами майстра, І. Красний почав викладати техніку акварелі на архітектурному та графічному факультетах. Студенти завжди згадували теплими словами свого улюбленого вчителя, який приділяв їм так багато уваги. Численні подорожі, на які Іван Миколайович вивозив своїх учнів на практику до м. Канева, у Прибалтику та інші місця, залишили по собі безліч прекрасних творів митця. Його вміння пояснити, показати, зацікавити, далеко не всім викладачам під силу, але він з легкістю міг спрямувати та надихнути будь-кого. Мабуть тому, що сам весь час жив творчістю і кожну мить працював. Жодного дня не було, щоб художник не зробив хоч один начерк. Інколи з самого ранку і до пізнього вечора він працював розпочинаючи декілька етюдів один за одним, щоб встигнути вловити різний стан та настрій такої прекрасної, улюбленої ним природи.

Одними з найголовніших у творчості майстра постають перед нами неймовірно живі, сповнені життя пейзажі. В них він змальовує неосяжні простори безмежних полів та лісів, високі гори первозданних Карпат чи Північного Кавказу, прекрасні залиті сонцем землі Молдови з її виноградниками, блакитні води Дніпра, Канівські кручі або затишні куточки Седнева. Йому з легкістю вдається передати будь який стан природи, чи то спекотне полуденне повітря на площі Самарканду, чи вологу атмосферу після щойно пролитого дощу. Художник приділяв багато уваги своєму рідному Києву – краєвиди Подолу з його архітектурними перлинами, високі схили Дніпра з пришвартованими човнами, чудові парки та білосніжні церкви. Є в його творчому доробку і ціла серія присвячена одеському порту з його величезними кораблями. Інколи в його роботах можна зустріти колоритні постаті дівчат у яскравих національних костюмах. Але не має значення над чим працює художник, він бездоганно відчуває кожний мотив та влучно передає швидкоплинність його настрою.

Ще одним жанром без якого неможливо уявити творчість Івана Красного є натюрморт, а саме квіти, красу яких оспівує художник. Дивлячись на них ти ніби відчуваєш насичені пахощі весняного бузку чи легкий солодкий аромат улюблених півоній. У прекрасних букетах йому з легкістю вдається передати відмінність фактур та контраст між ніжними напівпрозорими та оксамитово-важкими пелюстками різноманітних квітів.

Іван Красний – художник який не тільки вкладав душу у свої твори, він безпосередньо жив ними. Йому блискуче вдалося оволодіти кропіткою та важкою технікою акварелі і все життя з такою легкістю працювати в ній, створюючи витончені за колоритом, неймовірно різні за характером та настроєм роботи. Побудовані на співвідношенні яскравих кольорів та ледь вловимих приглушених напівтонів, його твори завжди сповнені умиротворення, гармонії та спокою.

Марія Скоблікова
мистецтвознавець,
науковий співробітник
Національного художнього музею України