ГОЛОВНА Про музей Колекція Виставки МУЗЕЙ TV МУЗЕЙ ДІТЯМ Вiдвiдувачам Новини Видання Нашi проекти Контакти


Карло Звіринський


 

 

Народився 14. серпня 1923 р., в с. Лаврів Старосамбірського району Львівської області. Помер 08. жовтня 1997 р. у Львові.

 

Живописець, графік, іконописець, педагог.

 

Карло Звіринський  приїхав до Львова у 1942р. в 19-ти літньому віці. Маючи закінчені  лише 4 класи початкової школи, здав екстерном іспити семилітньої освіти та поступив у Львівську державну мистецько-промислову школу (Die Kunstgewerbe Schule) на відділ графіки. Вчився у  Миколи Бутовича, Володимира Баляса, Миколи Федюка, братів Омеляна та Юліана Ліщинських. Наближення фронту переривало існування цієї школи.   

В 1946 р. закінчив відділ малярства  Львівського державного училища прикладного і декоративного  мистецтва, де вперше познайомився з Романом Сельським. Навчання продовжив у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (ЛДІПДМ) на відділі монументального живопису (1947-1953рр.) у Романа Сельського з однорічною перервою у 1949-1950 рр. у зв’язку з виключенням за «прояви буржуазного націоналізму, поширення формалістичних тенденцій у мистецтві». Зустріч з Р. Сельським для Карла Звіринського, як стверджував сам митець, була доленосною. Їхні стосунки продовжувались аж до смерті Р. Сельського.

1953–1959 рр. – працював викладачем малярства і композиції у Львівському державному училищі прикладного і декоративного мистецтва, а від 1959 р. до 1982 р. викладав на кафедрі монументального малярства ЛДІПДМ (сьогодні Львівська національна академія мистецтв (ЛНАМ). За рік до пенсії, після 23 років педагогічної роботи, не проходить по конкурсу викладачів. І лише в 1988 році його знову запрошують викладати у ЛДІПДМ (ЛНАМ), де К. Звіринський пропрацював до своїх останніх днів. З 1993 р. -  професор кафедри монументального живопису, а з 1997 р. -  професор кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ.

У 1992 р. працював у новоствореній школі іконопису ім. св. Луки при монастирі оо. Студитів (храм  св. Архистратига Михаїла, м. Львів).

І тільки в час незалежної України в 1992 р. вступив у Спілку художників України. В 1996 р. висувався на здобуття Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, а у 1997 р. отримав звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Перша (!!!) прижиттєва виставка К. Звіринського відбулась  на 73-му році життя митця разом з Андрієм Ментухом  у Львові (1995 р.), наступні - у містах Хмельницькому (1995 р.) та Києві (1996 р.).

Посмертні   виставки  проведено у  1998–99 рр.  у Львові. А у  2002 р. в рамках проекту „Руйнуючи стіну” відбулись дві виставки: ретроспективна виставка  творів К.Звіринського «Простір поза часом»  в Національному художньому музеї України у Києві та виставка „Стіна. Абсурд чи реальність” - у Львові, де поряд з роботами К. Звіринського були представлені твори Романа та Маргіти Сельських, Андрія Ментуха та Вацлава Таранчевського. Результатом цього проекту стало видання альбому «Карло Звіринський».

Як громадянин і художник Карло Звіринський свідомо протистояв тоталітарному режимові в Україні, за що був переслідуваний. Його творчість, що органічно входить до загальноєвропейського  процесу розвитку образотворчого мистецтва,  до 1992 р. не була  офіційно визнаною. У 1950-х рр. художник  звернувся до концептуального мистецтва.

К. Звіринський працював у жанрі пейзажу, натюрморту, створював абстрактні композиції.

З 1953р. до 90-х рр. розписував церкви на Львівщині (зокрема, створив близько 30-ти ікон для Успенської церкви у Львові). Створюючи власні ікони, звертався до візантійського іконопису.

У своїх роботах К. Звіринський порушував загальнолюдську проблематику (життя і смерті, земного і потойбічного). Найкраще пояснення творчості митця ми можемо знайти у його висловах:

«Я ніколи не займався чисто формальними пошуками. В кожну роботу вкладаю якусь ідею, підтекст, задум. А в глядача хочу викликати певні асоціації з дійсністю»і.

«Ієрархія цінностей в мене була така: духовні цінності, суспільні цінності і потім мистецтво, яке було тою третьою вартістю, яка повинна була служити двом першим».              

«Де знайти ключ до представленого малярства? Апокрифічне Євангеліє: «Розлупаю колоду – бачу Тебе, підніму камінь і там Тебе знайду».

«Мистецтво є відображенням світоглядної позиції. Для мене мистецтво є тісно пов’язаним з моїм відношенням до Бога, з моїм баченням його у всьому, що мене оточує. Моє малярство є формою молитви, все, що оточує мене – дерево, земля, трава, людина – все є великим чудом, великим чудом, якого я не можу зрозуміти, яке б повстало без такого пояснення, як існування Бога…».

«Думаю, що те, що я робив, то можна би було окреслити як спробу іти з духом часу».

 

В кінці 1950-х р. митець створив нелегальну мистецьку школу для творчої молоді, яка дістала назву «Підпільна академія Звіринського» і  проіснувала до кінця 60-х рр. Мета школи - формування нового покоління художників, здатного забезпечити безперервність процесу повноцінного розвитку національної культури. Особливу увагу К. Звіринський надавав вивченню досягнень світового мистецтва (культури) та розвитку національної свідомості. Учнями цієї школи стали видатні сьогодні художники: А. Бокотей, З. Флінта, О. Мінько, Р. Петрук, І. Марчук та інші. Є автором розробок методики викладання сакрального малярства, мистецької освіти, естетичного виховання.

Твори К. Звіринського зберігаються у музеях Москви, Санкт-Петербурга,  в Національному художньому музеї України (НХМУ), Національному музеї у Львові ім.Андрея Шептицького, Львівській національній галереї мистецтв та приватних колекціях Нью-Йорка, Торонто, Едмонтону, Варшави, Львова.

Виставка творів К. Звіринського «Моя дорога до мистецтва» знайомить глядача з творчим доробком художника охоплюючи періоди від початку його мистецької діяльності, пошуків самовиразу з 1954р. расчет пожарного риска сайт та його звернення до концептуального мистецтва з 1957р. Гутується до друку книга Карла Звіринського «Моя дорога до мистецтва», в якій читач ВПЕРШЕ зможе ознайомитися зі спогадами та архівними матеріалами митця.

Христина Звіринська-Чабан