ГОЛОВНА Про музей Колекція Виставки МУЗЕЙ TV МУЗЕЙ ДІТЯМ Вiдвiдувачам Новини Видання Нашi проекти Контакти


Бровді Лариса. ОСЯЙНИЙ СВІТ МИСТКИНІ


 У східній філософії існує дивовижне образне визначення людської екзистенції, гранично коротке і дуже об’ємне – «ріка життя...». Споглядаючи роботи закарпатської мисткині Лариси Бровді подумки осягаєш її особистісну „ріку життя”: витоки - безхмарне дитинство, коли що день - свято, щаслива юність, на яку припадають незабутні роки навчання в Ужгородському художньому училищі в далеких 50-х роках минулого століття; згодом - повноводний плин, що асоціюється з порою життєвої і творчої зрілості, де трапляються глибокі вирви, тихі заводі і стрімкі, іскристі перебіги подій. У швидкоплинній течії часу зустрічаються злети і спади, перемоги і поразки, вагання і звитяги. Жіноча і ніжна і, водночас, мужня і сильна, Лариса Бровді достойно приймає усі посили долі. Художниця ніколи не вдається до завищеної самооцінки, втім, не втрачає чуття гідності і мистецької самодостатності.

Найбільш притягальне в творчості Л.Бровді - артистичний оптимізм, вгамовна жага творення і освячена роками любов до мистецтва. В спільноті сучасних митців Закарпаття її приваблива художницька постать виокремлюється особливою інтелігентністю, художнім тактом, делікатністю та загостреним малярським естетизмом.

Лариса Бровді народилася 18 липня 1939 року в далекому місті Ашгабат. У лабіринті дитячих спогадів збереглися картини гарячої туркменської землі сліпуче південне сонце, безмежна пронизлива блакить неба, п’янкі аромати орієнтальних прянощів та розквітлого мигдалю і тихі кароокі жінки, талановитими руками яких упродовж багатьох віків створювались знамениті килими. Мабуть, якимось дивовижним чином сам факт її народження на батьківщині тканих шедеврів, виконаних безіменними народними майстринями, став провісником майбутніх мистецьких захоплень художниці.

Молодою дівчиною пані Лариса разом з родиною переїздить на Закарпаття, яке стає її другою щасливо набутою батьківщиною. Ця земля вразила і захопила чутливу натуру юнки не тільки гучною красою місцевих краєвидів, але, передовсім, своєю багатою самобутньою і яскравою народною етнокультурою. По закінчені Ужгородського художнього училища, де фахові дисципліни викладали такі визнані цінителі і дослідники фольклору та етнографії краю, як Ф.Манайло, В.Свида, подружжя Миколи та Едіти Медвецьких, молода мисткиня без вагань визначає свої творчі пріоритети, що знаходяться в царині декоративно-ужиткового мистецтва з домінантою ручного ткацтва.

Художнє килимарство та гобелени - мистецтво традиційно жіноче, воно потребує чутливої, легкої і вправної руки, безпомилкової художньої інтуїції, витонченого естетичного чуття, великої працездатності і терпіння. Всевишній сповна наділив цими чеснотами Ларису Бровді. Її ткані творчі праці стали вагомим словом, помітним знаковим явищем в образотворчості краю. Довершені за композицією, вишукані за кольором і пластикою, артистичні за технікою і манерою виконання, вони об’єднали в собі декоративні якості традиційного народного килимарства та образотворчу стилістику професійного ужиткового мистецтва. Прикметність гобеленів майстрині - в розгорнутому сюжетно-оповідному наповненні. Це, переважно, картини з життя земляків - сцени свят і буднів, повсякденної праці і відпочинку. Вони викликають бажання довготривалого споглядання, „вслуховування” в тиху мелодію, творену згармонованою поліфонією кольорових і фактурно-пластичних виоформлень. Гобелени Лариси вражають найтоншими переливами колірних сполучень та строго продуманою композицією, органічною узгодженістю формату гобелену і його сюжетної оповідності, надзвичайною поетикою і тихою, мелодійною, мрійливою красою.

З часом, з роками мистецькі переваги пані Лариси схиляються до станкового малярства. Олійні фарби, як і вовняна пряжа, стали піддатливим матеріалом у талановитих руках майстрині. Живописні полотна, як і гобелени, організовуються за законами декоративності, естетики і гармонії. В діапазон творчого погляду художниці потрапляє усе багатство і розмаїття нашого життя. Вона широко відкрита на зустріч найрізноманітнішим проявам мудрого і улагодженого світоустрою. Від природи наділена бездоганним естетичним смаком і тонкою живописною інтуїцією, мисткиня талановито перетворює свої враження, настрої і почування на матеріал мистецтва.

До якого б тематичного варіювання не зверталась Лариса Бровді, у її малярських концептуальних задумах незмінно переважають позитивістські, світоглядницькі ідеї, вияснюються просвітлені художницькі інтонації. Основна засада її образотворення - поетизація та міфологізація асоціативних образів. Її живописні звернення несуть в собі особливу хвилюючу і інтригуючу недомовленість. Художниця своєю легкою рукою відкриває вікно у магнетизуючий малярський  „жіночий” світ, звідки „струмує” утаємничене світло - промені віри, сумління, добра, любові і злагоди. Освячений подихом жіночої присутності, він позбавлений найменших прикмет суєтності і дріб’язковості, набуває ознак усталеності і пегіроминальності. Тут в позачасовому сплаві емоцій і образів панують притаманні жіночій природі ніжність, зворушливість і гармонія.

Тема жінки є незмінною супутницею всієї творчості пані Лариси. В полотнах авторки часто зустрічаються зображення світлосяйних, легких видовжених жіночих постатей у вбранні пастельних відтінків. У сенсі творчості  Л.Бровді вони є символами витонченої шляхетності і високої духовності, носіями незміряних моральних вартостей, об’єктом і джерелом любові. Слушно віднайдена формула художнього мовлення звучить „в унісон” з творчою ідеєю: плавні мелодійні лінії та пластичні ритми творені делікатними порухами пензля, м’які обтічні обриси живописних форм, „стишений” згармонований колорит, що тримається на світлоносних відтінках перлястих, блакитно-бузкових та „угамованих” смарагдових барв, утверджують думку мисткині про чарівну принаду, високість призначення і всепереможне торжество жінки у нашому духовному та реальному світі.

Лариса Бровді - ніжний, чутливий, добрий душею інтерпретатор народного життя. Вона глибоко зріднилась зі своїми героями, є малярським речником своїх земляків, живе їх радощами та болями, з ними журиться тішиться, мріє сподівається. Картинні образи мисткині викликають добрі та світлі почуття, вияснюють радісне світовідчування авторки. Жанрові  композиції позбавлені розлогої сюжетності, широкої оповідності, це застиглі на полотні фрагменти народного побутування. Узагальнення та стилізація живописно-пластичних виображень, умовність колірної палітри, мерехтливі відблиски освітлення створюють відчуття безпочатковості і нескінченності простору, неквапливої плинності часу, утаємниченості і асоціативності художніх образів. Авторка ніби боїться порушити крихку грань між світом реальним і вигаданим, переступити тонку межу між дійсністю і творчим уявленням. Вона ніби, балансує на лезі між художницькою правдою і світом малярських уявлень. Зберігаючи глибоку повагу до натури, мисткиня трансформує свої враження і емоції в глибоко настроєві живописні візії, узгоджуючи їх з художніми наголосами власної творчої програми.

І нерідко серйозні інтонації в творчості художниці поступаються місцем доброзичливому гумору, жартівливій, грайливій настроєвості. Вона з доброю посмішкою дивиться на нехитре життя-буття своїх земляків, згадує веселі сценки щасливого безтурботного дитинства - пори одвічного свята і радості; і тоді під пензлем художниці народжуються картини навпрочуд чистосердні, розфарбовані  радісні веселкові кольори. Спрощеність живописно - пластичної форми і яскрава декоративність палітри зближують ці полотна формотворчою естетикою народного малярства та щирою неупередженістю дитячого малюнку.

Лариса Бровді щиро переконана, що Краса насправді врятує світ. Пошуками краси і природної досконалості позначені краєвиди та натюрморти авторки. В цих полотнах особливо захоплює дивовижний дар передавати свою щиру та непоказну радість, зачарованість принадою і довершеністю натурних форм. Мисткиня виображує світ чистим і осяйним, позбавленим неспокою, провокативності, конфліктності, збурених і звихрених почувань. Праці такого емоційно-оповідного спрямування позначені особливим дуалізмом художнього бачення: здатність в гранично непримітному відкривати безмежну привабливість, помічати те, чого не фіксує сторонній погляд, дивитися на світ очима першовідкривача і щедро ділитись набутим мистецьким досвідом. Таке неоднозначне ідейно-смислове та образне потрактування в поєднанні з багатозвуччям кольорів, форм і емоційно-настроєвих забарвлень надає натюрмортам та краєвидам     пані Лариси інтригуючої загадковості, запрошує глядача до співтворення живописних рефлексій.

Трапляється, що тонкість притихлого поетичного сприйняття вмотивовано змінюється в мистецтві Л.Бровді схвильовано-тривожною, бентежною інтонаційністю. Надзвичайно вразлива і чутлива до людського страждання і чужої біди, вона болісно переймається трагічними подіями нашої доби, що призвели до порушеної гармонії світу. Мисткиня присвячує цій темі низку малярських праць, творить художню метафору жахаючого обличчя війни. Втім, вона свято вірить у нездоланну силу Добра, Любові, Правди і Краси, у всеперемагаюче торжество Життя.

 

Олена Приходько,  мистецтвознавець