ГОЛОВНА Про музей Колекція Виставки МУЗЕЙ TV МУЗЕЙ ДІТЯМ Вiдвiдувачам Новини Видання Нашi проекти Контакти
Іван Красний
Марина Ольхова
Олександр Ольхов
Живописні верлібри Тетяни Красної.
«Під абажуром»
«Цвіт сакури»
«БІЛИЙ АЛЬБОМ». Скарби колекції з музейної збірки
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
«ДИНАСТІЯ. 100 РОКІВ У МИСТЕЦТВІ»
Історія одного малюнку з колекції Музею. До 75 річниці «Бабиного Яру»
Владимир Канаш. ЭРНЕСТ КОТКОВ, КОТОРЫЙ НЕ ДАЕТ СЕБЕ ЗАСОХНУТЬ
Алла Ревенко. «Мій світ».
Алла Ревенко. В И Т О К И
Галина Скляренко. Мистецький Київ: від «відлиги» до «перебудови»
Галина Скляренко. «Київський живопис» 1960-1980-х: імена та спрямування
Людмила Лисенко .Київська скульптурна школа
Оксана Ламонова. Шляхи української графіки ІІ-ї половини ХХ століття
Олег Сидор-Гібелинда. Fin de siècle: Reloaded
Олег Сидор-Гібелинда. БУРЕЮ: «НОВА ХВИЛЯ»
«Привітання життя» Олени Яблонської
Живопис як драма: творчість Євгена Волобуєва
Смак літа
Оксана Головчук: "Що подарувати Києву? Те, що написане серцем… В Музеї сучасного мистецтва України триває виставка полотен Лариси та Івана Бровді"
Бровді Лариса. ОСЯЙНИЙ СВІТ МИСТКИНІ
Бровді Іван. ЗАКОХАНИЙ В ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО
Петрова Ольга «МАСТЕР В СВОЕМ ДОМЕ»
Петрова Ольга «РЫЦАРЬ ИСКУССТВА»
Закарпатська школа живопису. В. Манайло-Приходько
«Мистецька мапа України - Закарпаття - П’ята зупинка»
Закарпатська школа живопису. Т. Лупак.
АРТ-ВОЯЖ – виставка, що мандрує
Лена Агамян, Люба Рапопорт. Воспоминания
Марія Лашкевич та Олексій Желтоногов
Балованный Шерешевский
Олександр Тетерін: «Деталі»
Поиск новых форм (Арт Проект «FOUR ARTS»)
"ФРАГМЕНТАЦІЯ» Олег Сидор-Гібелинда .
Три статті про мистецтво Харківщини
“Ранок Перемоги”
Карло Звіринський
Львів-АРТекстиль
Новітній арт-текстиль України
ПЕТР ЛЕБЕДИНЕЦ Мастер художественных прозрений и откровений / Зоя Чегусова
Кольорові вальси художниці Христини з Відня / Д. Горбачов
Игра в беседе с Юлией Лазаревской / Статья в газете "День" Татьяны Эльфской
«Сільський гламур» — попередник глянцю та серіалів / Стаття Олеся Пупиніна в газеті "День"
Закодированные смыслы Анджея Руты / Статья Олеся Пупынина в газете "День"
Олег Сидор-Гібелинда. Сашин голос / Cпогади про Сашу Прахову
Прага - Киев, июнь 2011, выставка живописи - Михаил Щиголь / Статья Наталии Клещевниковой
В столице прошел культурный жлобизм / Статья в \"Хороших новостях\" Ирины Пролыгиной
Саша Прахова - последняя из великой династии / Статья Елены Настюк в "Киевском Телеграфе"
Саша Прахова – продовжувачка традицій роду, що став київською легендою / Стаття в журналі Fine Art Зої Чегусової
"АУТ-211" / Стаття в газеті "День" Ганни Слесаревої
До Києва прибув куратор міжнародного арт-проекту \"АУТ: нейрорізноманітність\" Коан Джефф Байза
Рефлексія над реалізмом. Про виставку Ірини Герасимової \"Нереальний реалізм\"/ Статтья в Art Ukraine Ігоря Тищенка
Спокій безмежності і трансценденція відчаю (Щодо виставки картин О. Павлова і В. Мамсикова)/ Art Ukraine - Стаття Олександра Найдена
Истории пьющих вождей / Статья в \"Экономических известиях\" Сергея Минакова
Ода померлим соснам/ Стаття в \"Экономических известиях\". Оксана Гришина
Намалюй радість / Стаття в "Экономических известиях". Оксана Гришина
Малювання заради життя. Ольга Петрів/ 5 канал
В Киеве открылась выставка молодого азербайджанского художника Расима Сейдимова «RasiMIR».
Дневник в картинах. Виктор Рыжих подтвердил европейскость украинского искусства
Музей сучасного образотворчого мистецтва в Києві відзначає п’ятиріччя
Грузинский «ArtVoyage»: украинское искусство на выезде
Украина и Грузия построили мост - художественный
Виробник щастя
Домашнее видео мирового значения
Авангардний американець У Київ завітав один із засновників незалежного американського кіно — Йонас Мекас
Украинское искусство последних пятидесяти лет представили в Грузии
Эдриан Броуди проведет мастер-класс в Музее современного искусства Украины
В Киеве на Подоле открылся Музей современного изобразительного искусства Украины

Марина Ольхова


Акварель, мабуть, найменш піддається вербальному аналізу. Ця техніка настрою, тонких  асоціацій, ледь вловимих оком і, врешті-решт, душею, нюансів. Поету про акварель писати легше, аніж мистецтвознавцю, адже поезія і акварель в чомусь дуже близькі. Саме тому, мені здається,  наша мистецька критика так мало говорить про майстрів акварелі. Мабуть, розуміючи свою безсилість адекватно передати цю невловиму реальність, більшість мистецтвознавців воліють аналізувати олійний живопис. Адже акварель вимагає неймовірної майстерності й вправності, як від автора твору, так і від його інтерпретатора.
Отож майстерність, суто технічні навички, для акварелі є неймовірно важливими. 
Акварель говорить сама за себе, що для багатьох художників є неприйнятним, адже завжди хочеться отримати вербальну підтримку, мати контрфорси з слів, аби конструкція, яку він створив, витримала і не завалилась.
Від художника, що працює із аквареллю,  матеріал вимагає бути у першу чергу художником, а вже потім всім іншим – теоретиком, філософом. Мало хто з сучасних художників погоджується на таку, як їм здається, незначну роль, коли твір говорить сам за себе, а автор відходить і скромно мовчить, не пояснює, що й до чого, просто стоїть в стороні. 
Ця висока аристократична скромність багатьом художникам не під силу. Аристократичні принципи завжди були не для всіх, особливо це стосується нашого часу – періоду бунту мас за Ортеґою-і-Гассетом. Подібне притягує подібне. Саме тому, здається, у нас так мало тепер поціновувачів цього прекрасного мистецтва.
Але аристократизм це й традиції. Не просто повага до них, але плекання традицій, повага до попередників, своєрідний культ предків. 
Зазвичай, коли осмислюють феномен традиційності  в українській культурі, говорять про іконопис, фольклор. Це знакові речі. Однак традиційність може бути й іншою. Наприклад, українська акварель – на теперішньому етапі свого розвитку – мистецтво глибоко  традиційне, і традиції сягають двадцятого, дев’ятнадцятого і більш ранніх століть. Для більшості акварелістів досвід минулих поколінь, передача майстерності й естетичних уподобань від старшого до молодшого значать неймовірно багато, для деяких авторів – все. Звісно, традиція в даному випадку «працює» по-іншому аніж у народному мистецтві, однак у творчості таких художників, як Марина Ольхова, вона чітко простежується, причому передача цієї традиції відбувається в межах однієї родини – адже вона є онукою одного з найкращих українських акварелістів минулого століття, Івана Красного.
І у випадку з Мариною якраз і можна говорити не просто про передачу технічних навичок, але традицію шляхетного, вишуканого, тонкого мистецтва, про що писалося вище…

Звісно можна було б присвятити кілька сторінок аналізу творів цієї художниці, але, здається, більш доцільним буде тут вірш…
 
 

розквітлий півник над водою – 

 

 

сон  темної води

 

 

сережки півника ворушить…
 

 

                             Микола Воробйов

 …і репродукції.
                                                                               ОЛЕСЬ КЛИМЕНКО